він винен був у всьому сам,
вона не винна геть нікому,
лише одному, не йому,
він, може, вибрав би тюрму,
та... просто напивався в хлам
і біль возводив в аксіому
він винен був у всьому сам,
гойдав дірявою сумою,
вона ж - любила, не його,
а сильного й спроможного́
і, святячи́ нефритний храм,
кумедно дриґала ногою
а в неї - платтячко рябе
і їй Стаханів до вподоби:
гукає партія: "Дайош!",
"Даю!-в одвіт, - Єдрьона вош"
і молоток в забій довбе,
та все - якнайвишайшей проби
а він - по-сталінськи хотів:
що тіко смерть окупить зраду,
та помирати, все ж, йому,
за су́му, блять, чи за суму́,
хоча, не зрадив і котів...
та вибрав сам собі засаду
він винен був у всьому сам
зміст мені геть якийсь неприємний. чомусь навіть якось прикро за героїню (не героя!). а написав класно. дуже. ніхто так не зуміє. в тебе особлива емоція, особливий нерв, що незручний, але живий. задуже.
А чого за героя прикро має бути? Він сам все вибрав А за неї чого прикро? Бо ногою кумедно дриґає? .Може, й справді зміст неприємний, а правда, вона ж не завжди солодка
Та і сама ж кажеш, що нерв незручний А з приємними текстами особливі незручні нерви не виходять) Дякую
Зате я дуже добре уявляю
А щодо нервів, то є автори, які пишуть без нервів, але цікаво. І не одна вже панночка в ту писанину залюблена чи закохана Чи одна?
Я ж нікого не змушую читати моє