Поміж рядків не кожен може прочитати.
І ти не зміг, бо просто не схотів.
І я мовчатиму, бо краще промовчати,
Не бути щоб в полоні даремних, зайвих слів.
Шукати. А нащо шукати? Нащо?
Чекати можна довго - все життя.
Навчилась все тобі я вибачати,
Лиш розуміючи - немає вороття.
Але цього, на жаль, було замало.
Я втратила тебе, ти легко так пішов.
Я майже звикла все житті втрачати,
Хоча й не вірила у силу забобон.
Чекаєш на війну? Ну що ж, дарма чекаєш.
Я просто відпускаю. Як хочеш, то іди.
А за рахунок інших я жити не збираюсь.
Приймаю вибір твій, хоч не вщухає біль.
Та це не головне. Твій поцілунок ніжний
Я буду пам'ятати і берегти в душі.
Ненависті нема. Немає і зневаги.
Кохання буде завжди від горя берегти.
