Солодкі сни та ще високі мрії,
стелилися мягенькі килимки,
яка ж оманлива українська надія,
і оте щастя ,що у дві руки.
Купайтесь в радості брати і сестри,
пані удача загляне в кожний дім,
біжать за обрій зе-семестри,
від правди тільки гіркуватий дим.
Від ейфорії розпирало груди,
нарешті збудеться і бідності кінець,
забудемо про злидні свято буде,
і повели артиста під вінець.
У наречену нашу Україну,
господар в домі звичайно чоловік,
чекали успіхів на шлюбній ниві,
прой шло два роки і великий пшик.
Швидко крутилися колеса механізму,
Верховна Рада закони на гора,
може нарешті могила популізму.
та як завжди розпочалася гра.
Ось на підносі вже новий бюджет,
начебто перша початкова фаза,
та тільки не піднесення і злет,
застій.копійки і старі метастази.
Видатки збільшилися тільки для панів,
електорату знову дулю з маком,
де ж надприбутки від заводів і полів,
а за офшорні гроші де велика драка?
Чомусь від митниці виглядують нулі,
клята корупція сметанкою смакує,
тепер вже "слуги" в тім процесі начолі,
разом із Соросом і олігархами керують.
Все зашифроване,фіранкою прикрите.
від монобільшості безграмотністю тхне,
лиш дзенькіт ложок біля владного корита,
та наш кораблик без стерна пливе.
Вже загорівся невдоволення вогонь,
ціни на все скакнули різко вгору,
чи витримає гумористична бронь,
коли наш гнів накриє їх контору.
Уже незмога наругу годувати,
брехню терпіти .викрутаси від царя.
через п"ять років ,що нам буде жати,
чужі заводи,фабрики й поля?
Усе по колу,чи проясниться розум,
зламати граблі,щоби знов не наступить,
бо будуть вибори,вони в дорозі,
купа достойників зачнуть народ дурить.
На жаль таке в нас сьогодення...Тіка надія й сподівання вже топиься на дні Дніпра... 
