Зажди, перехожий! Зв'яжу тобі долю...
Зміїним вузлом - не розв'яже ніхто!...
Бо я заплету в нього чорну тополю,
сховаєш собі у кишеню в пальто
Чекай, не іди! За мідяк довголіття
тобі пров'яжу в сорочини рукав:
вплету у вузли це крихке суховіття
із юних дубів і пасльонових трав
А хочеш зв'яжу тобі вузол багатства?
Лише за срібняк журавцем заплету -
отримаєш завтра же майже півцарства,
якщо покладеш його в скриньку пусту
Заходь, перехожий, кохання за сотню!
Колючку з червоних троянд загорну
у темну березову бруньку самотню -
і спалиш той вузол, як підеш до сну
Чи може, тобі ворогів загубити?
Я вузол з живих аконітів зв'яжу -
як тільки він зсохне не зможуть збудити -
ти тільки вклади волосину чужу
Куди ж? Не біжи! Ай, минув своє щастя...
Щоб вузол тобі починання замкнув -
за що не берись, а нічого не вдасться!..
Зажди, перехожий! Я долю в'яжу!...
Мусіла зайти знову, бо пані Чайківчанка наставила Вам поганих оцінок і видалила коментаря.
Тому наголошую: я поставила Вам 5-ки і впевнена, що Ваш вірш на них заслуговує!
тут заплутано, заплетено на емоціях пишемо і так виходить і в мене так буває. Cьогодні вірш ''Чоловік ,як комар'' тоже написала одне, а трохи охолола і продовжила тему іншу удачі вам !Тут ще треба працювати, думати.Для чого перехожому в'язати долю?
