Усі провини всім простив,
Собі дозволив розцвісти
І фарби більш не сірі.
І, майже, вже повірив знов
Що в світі ще жива любов
І дивно, що не вірив.
І так хотілось ще на мить
Той злий годинник зупинить,
Той час так швидко лине…
Та просто руку відпустив
Бо час десь бігти чи іти.
Немає і хвилини.
Їй так радів, мов тій весні,
Та кілометри нависні
Між нами вже лягають.
Вгадати як, що то було,
Що біля неї Так тепло…
Пішла - мороз проймає.
Піймати і не відпустить,
Час зупинити ще на мить…
Час йде, даремно плачу.
Тепер хай йде все швидше він,
Бо ще лиш декілька годин
Я знов її побачу.
