Розплакавсь світ смарагдами-дощами
Порізавсь простір журавлиним криком
Зело зів’яло – шепотить вустами
Смуглява осінь з невідомим віком
На сполох б’є покинута тривога
У моїм серці прірви нескінченність
Я зір дививсь – чи, може, там дороги
Адже додолу – повсякденність
О хміль чудес, веснянка-неможливість
Розпий мене наполовину з трутом
Пізнай мої і вічність і мінливість
Кохай мене і ніжно і розкуто
(2011)
