Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Веселенька Дачниця: Мій дзвіночок - ВІРШ

logo
Веселенька Дачниця: Мій дзвіночок - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Мій дзвіночок

                                                                                        ТОБІ, СИНУ!
   
     Дивлячись на маленьких дітей, які безтурботно граються  у дворі чи на лоні природи, мимоволі згадуються роки молодості…  Як давно це було, а наче недавно… Уже сину майже стільки, як тоді було мені...  
     Жили ми недалеко від міського парку і часто ходили туди на прогулянки,  щоби подальше від транспорту спокійно подихати свіжим повітрям, полюбуватися навколишньою красою.
     А любуватися було чим. Велична, у два ряди ялинкова алея, розміщалася в самому центрі парку, а посередині - величезна клумба різноманітних троянд. Транспорт  сюди не заїжджав, було заборонено. Ми спокійно прогулювалися з маленькими дітками, залишаючи колясочки на узбіччі паркових доріжок. Тут дітки вчився «самостійно  ходити», бігати, а старшенькі - між собою гралися. 
     Різноманітних атракціонів, як тепер, було мало, а сам парк потопав у клумбах із живих квітів. У ті роки в парку за кожним підприємством, організацією були закріплені ділянки землі на яких висаджували квіти. Працівники старалися, щоб їхні клумби були якнайкращі, бо  до Дня міста - другого вересня - проводився конкурс, на якому відзначалися переможці. Тут дійсно було на що подивитися. Яка це була насолода ходити між клумбами, любуватися їх красою, вболівати за тих людей, хто найкраще впорядкував свою клумбу. 
     Отак гуляючи з синочком, любуючись джмеликом чи метеликами на квітах, навчала не зривати їх, би вони живі, їм теж боляче… Він дуже любив роздивлятися кожну квіточку, а ще хотілося понюхати, як вони пахнуть, бо метелики та бджілки їх нюхали. Це була потішна картина, як іноді, щоб понюхати, він притримував рученятами голівку квітки і так нагинався до неї, що тільки спинку видно, а квіточки не зламає, бо їй боляче. 
     Тепер, як бачу, коли діти безжалісно зривають квіти і тут –же топчуть їх ногами, а мами  стоять лузаючи насіння, чи байдуже димлять цигарками поруч з дітьми - не можу спокійно проходити повз таку дикість…     
      Час біг, ми підростали і виникло запитання - «А звідки я взявся?», бо не всіх же дітей лелеки приносять… Я, якось довго не задумуючись, знаючи любов сина до квітів, сказала, що він у нас з квіточки - дзвіночок, бо маленьким був, як дзвіночок - життєрадісний, все довкола його цікавило. У розмовах з дорослими чи дітьми - одні запитання: чому, як, де.? Я іноді називала сина «мій дзвіночок». До цього ми всі привикли і росли собі, підростали…
      Щоби було веселіше вранці ніжками ходити в дитсадок, бо їздити незручно (половину дороги до міського транспорту треба йти пішки) - ми придумали гру «порахуй котів і собак». Ой, як це було весело і цікаво! У теплішу погоду вигравали, звісно, коти. Вони виходили поніжитися на тепле вранішнє сонечко, або сиділи десь на балконах, а ми йшли в дитсадок і старалися їх усіх порахувати. Коти частіше були переможцями у цій грі. А поскільки, без котів ми не можемо жити, коти є нашими домашніми улюбленцями, то й радувалися ми більше за перемоги котів.  І наша дорога до дитсадка, яка тривала в середньому 30-40 хвилин, з допомогою цієї гри долалася в часі значно швидше… 
     Десь у далеких дев’яностих, коли вже син підріс, поїхали ми  влітку до рідних на Київщину. Погостювали тиждень-другий, але пора їхати додому. Бабуся з дідусем просять, щоби залишили з ними онуків. Нехай трохи оздоровляться: тут і молочко і яєчко свіже, хай побудуть у селі.  Погодилися що через місяць приїдемо, а самі поїхали, бо в кожного своя робота і не завжди графік відпусток співпадає…
     Зв'язок підтримуємо, пишемо листи, бо ще тоді мобільних телефонів не було. Іноді дзвонимо на пошту в село, попередньо домовившись, що в такий-то день і час будемо дзвонити - таке було спілкування.  Діти доглянуті, трішки скучаємо всі, особливо, коли дзвонимо по телефону, але у бабусі з дідусем скільки всього цікавого, що скучати ніколи. Ще й двоюрідний братик, старшенький на чотири роки, так що компанія весела.
     Літо на осінь повернуло, час уже додому в Суми їхати. А поїздки були важкі, бо маршрутки, як тепер, не ходили через кожну годину з Києва. Машини своєї не було. На той час машина - це велика розкіш. У селі з трьохсот дворів було декілька особистих машин. Рейсовий автобус «Київ – Охтирка» ходив раз у день. Потрібно було добратися на цей автобус із села, за двадцять кілометрів  до київської траси. Добре, як не переповнений і зупиниться та візьме, а як не візьме, то іноді добиралися попутним транспортом. Було, що під’їжджали з далекобійниками до Пирятина, бо вони по прямій дорозі більше на Харків їздили. А нам вліво - на Суми потрібно їхати, тому сину так подобалося з ними їздити, що мріяв стати «далекобійником»… 
Як тепла погода, то нічого страшного, бо зранку виїхавши, до вечора можна добратися додому. А коли дощ у дорозі - з малими дітьми дорога майже в триста кілометрів і сумками в руках – мало приємного…  Але ж... Нате вона молодість, щоби все долати!
     Приїхали додому,  щасливі і радісні, бо вже позаду важка дорога. Тепер не будемо скучати, бо ми вже разом. Деякий час привикаємо до перемін, обстановки, але… (завжди десь всунеться оте «але») Щось не так із моїм синочком… Мовчки ходить кругом мене і якось так скоса, підозріло поглядає.  Я до нього і так і сяк підійду з питаннями, а він мовчить. Що сталося, синочку? – у мами холоне  душа… 
    Коли вже сина «прорвало», тоді єхидненько так мені каже, - Ти говорила, що я з дзвіночка... Ага, з дзвіночка»…  Мені брат розповів звідки діти беруться… 
    З тої пори пройшло майже тридцять років… Мій син є таким же добрим, життєрадісним, яким був у дитячі роки. Отим любимим і веселим дзвіночком…                                                                                                                                         
                                                                            В.Ф.- 20.12.2020    








ID:  898853
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.12.2020 23:25:31
© дата внесення змiн: 22.10.2023 21:09:30
автор: Веселенька Дачниця

Мені подобається 9 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Надія Башинська, Ніна Незламна, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Катерина Собова, Маг Грінчук, Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (472)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Чудова історія, Вірочко. Щедрість Вашої душі торкає, бо лише добре серденько може написати так тепло та зворушливо. І син обов"язково оцінить. 16 12 12 12 16 Доброго вечора, дорогенька та милих Вам снів. give_rose
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 22.01.2021 - 21:14
meeting Безмежно дякую, сонечко-Наталі! tender
Я просто не могла незамітити Ваш відгук про мого дзвіночка, biggrin тому зразу ж відгукнулася.
НАВЗАЄМ! 019
Хай завжди Вам сонечко сіяє, а доленьку-любов зігріває. 16 16
 
Vadym, 31.12.2020 - 14:56
Дякую, мамо, за все! 16 16 16
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Vadym, 02.01.2021 - 12:22
16 16
 
Капелька, 23.12.2020 - 21:22
12 shr Дуже гарне оповідання! Чудово передано сімейні події і цікаві моменти!
Добра-щастя-радощів бажаю Вам, Вашому Сину і Всій Вашій Родині!
16 16 icon_flower icon_flower icon_flower 21 22 22
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Капелька, 24.12.2020 - 09:21
Дуже вдячна Вам, Олексію, за доброту і щедрість душі, такий теплий коментар і побажання tender
І Вас вітаю з прийдешніми святами і Новим роком.
Щастя Вам і творчої снаги friends
 
12 Хай і надалі Ваш син залишається життєрадісним, веселим, як дзвіночок. 16 hi shr sp
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 23.12.2020 - 09:17
meetingМені дуже приємні, Світлано, Ваші слова. tender
Сердечно дякую Вам за щедрі побажання 16 16
 
Маг Грінчук, 22.12.2020 - 09:32
Життя струмує під мелодію дзвіночков- це миру сила...
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Маг Грінчук, 22.12.2020 - 21:16
Дякую 16 16
 
Катерина Собова, 22.12.2020 - 08:49
12 12 12 Дуже цікава розповідь, Вірочко, прекрасна проза!
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Катерина Собова, 22.12.2020 - 15:52
Дякую за Вашу щедрість, Катрусю. Заходьте на дачний чайок 22 22 він у мене з ароматних дачних трав biggrin
 
Надія Башинська, 22.12.2020 - 08:35
16 39 16 Хай дзвенять всі дзвіночки! sp 021 shr shr shr Дуже гарна прозочка, Віро! clap give_rose give_rose give_rose
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Надія Башинська, 22.12.2020 - 15:48
Хай дзвенять, Надіє! friends Приємно, що Вам сподобалась моя проза tender
 
Ніна Незламна, 22.12.2020 - 06:57
12 12 16 16 Чудова проза! 021 Майстерно!Хто з дзвіночка,хто з капусти biggrin Нині діти розумніші за нас biggrin Гарного дня Вам! give_rose 21 22 22 shr
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Ніна Незламна, 22.12.2020 - 14:04
Безмежно вдячна, Ніночко! hi У мене сьогодні гарний день: сину 39 років, у внучки-День Ангела і день сонячний, теплий. Вже тиждень не бачили сонця - ходили, як кроти в темряві. biggrin Від сьогодні "день буде рости", то будемо всьому радуватися friends
І Вам сонячного настрою 019
 
Леонід Луговий, 22.12.2020 - 04:38
12 16 Були часи... І дзвіночки нормально цвіли. 23 23 23
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Леонід Луговий, 22.12.2020 - 13:47
А були, Льоню. girl_sigh Дякую 16 16
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Zвіздослав Сухенький, 22.12.2020 - 13:44
Щиро вдячна за такий чудовий сердечний коментар
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: