|
УКРАЇНО, СКАЖИ…
Автор: Із пекучих жарин, з моря горя і сліз
Україна родилась співуча,
Із зірниць, що упали в Чумацький Узвіз
Возвеличилась пісня жагуча.
І тепер я запитую, як почалась,
І з чиєї ти муки і слова?
Україна: Відповім я усім – я з колін піднялась,
Коли виникла гарна ця мова.
Коли хлопець сармат оселивсь над Дніпром,
Збудував свою першу хатину.
І прикрасив кохану весільним вінком,
Уплітаючи в нього калину.
Автор: Твоя доля в стражданні, бо сотні віків
Була розп’ята, гноблена, скута.
Україна: Розпинав оцей світ навіть божих синів…
Як Христос я несу теж покуту.
Не страждаєш, то так хіба можна любить
Оцю волю, цю землю велику?
Не родились би упертюхи, щоб відродить
Мою волю святу, ясно лику.
Скільки ж їх полягло на безкрайніх полях
Ще з часів літописця Бояна!!!
Вони бачили волю тільки у снах…
Це – моя кровоточива рана.
Автор: Звідки ж сили береш? Де цілюща вода,
Що тобі віру в себе давала?
Україна: Сила – в правді! А віру у власний народ
Я ніколи іще не втрачала.
Автор: Маєш пісню ти віщу і силу пісень!
Ти – колиска ключів журавлиних!
Та згадай, чи в історії є такий день,
Що була ти щаслива, Вкраїно?
Україна: Моє щастя ходить по житу в снопах,
Запина колоски хусточками.
Хлібороби пливуть по безкрайніх ланах,
З кожним зерням міцнію я з вами.
Чорноземи! Дніпро! Що є краще? І де?
Не зречусь я своєї світлиці!
Й вірю в те, що народ до землі припаде,
І розквітне село мальовниче.
Ну, а днів, коли горда й щаслива була –
Не злічить, бо горджуся я вами.
В науці, у спорті я стяг підняла,
І йду між народи з піснями.
Автор: Зазіхали на землю твою і дітей,
Все палила орда тут ворожа.
І кричав лютий ворог: „Це мій шмат земель!”
То чи я ж ти Вкраїно?
Україна: Я – Божа!
Бо ніхто і ніколи мене не здола,
Тільки б, діти, не вмерли ви в чварах,
Між собою за владу, за сніп, чи вола,
Не загризлись, неначе почвари.
Автор: Ну, а в чому безсмертя твоє? Воно є,
Чи ми прокляті з роду навічно?
Україна: Безсмертя у пісні твоє і моє,
У віршах поетів ліричних.
У мріях дітей, що ідуть перший крок,
Й будують хатину з піщинок.
З учителя праці, що мудрий урок
Малює з народних родзинок.
З’єднаю всіх вас у величний вінок,
Й постане могутня країна.
І поки планета летить між зірок
Співатиме ненька Вкраїна!
Січень 2006.
ID:
886541
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 21.08.2020 15:12:10
© дата внесення змiн: 21.08.2020 15:12:10
автор: Oxana Levina
Вкажіть причину вашої скарги
|
́
