Десь там, де зірки дві мов очі
Вдивляються в ранковий світ,
Десь там, де миті дві - дві ночі,
Ховає місяць свій політ …
Туди потрібно повернутись,
Там те, у чому сенс життя,
Що мало тут таке відбутись,
Що непотрібне вороття …
Знайшлися очі, інші очі,
Ні, не холодні дві зорі,
Дивились втомлено, жіноче,
Відкрили схованки свої …
Ні, не забрали, були поруч,
Казали йди, як треба йти,
Таку слабку й сильну опору
Ніде у світі не знайти …
Одного разу загорітись,
На більше їм не стане сил,
А потім вічність будуть грітись
В тіні ображених світил …
«Завжди з тобою – справжня вічність»,
«Ніде я звідси не піду»,
Оголена безмежна ніжність.
Де ще таку собі знайду …
такий гарний і ніжний той космос у вашому творі... 
