Насупилось небо, байдужіє сонце,
Коротшає день, плачуть десь журавлі,
І перший листочок вже ліг на долонці,
Потихо вмирає в безмежній журбі.
Він знає, до нього не вернеться літо,
У нього воно лиш одне у житті,
Бо дано йому лишень раз зеленіти,
А потім заснути в обіймах землі.
Ще вернуться весни, горячії літа,
І знову розквітнуть зелені сади,
Та чи пригадають сльозу ту пролиту,
Осіннім листочком,що зник назавжди...
У 4-му рядку проситься щось на зразок -
І тихо вимолює в неба жалі.
Йому бо дано тільки раз – наголоси;
Та чи пригадають...
після пролиту кома не потрібна.
А загалом то журба як журба.
горлиця відповів на коментар I.Teрен, 03.09.2019 - 16:48
Дякую за ваші поправки. У кожного своя думка. Мені не подобається перша поправка, бо це не те, що я думала. Листочок не "вимолює жалі" бо знає, що у нього лиш одне зеленіння і він помирає! Беру вашу поправку- "пригадають", щоб поправити збитий такт. За підказку у поправці наголосу- подивіться у словник наголосів. Має будти -дАно.
