Легенди про канни
Posted by Olga Bodak on 15/02/2016 in Легенди про квіти
Канна - по-латині «трубка».
За давньоримською легендою канна утворилася із згорілого папірусу, на якому були записані умови мирноro договору між двома ворогуючими племенами.
Вождь агресивного племені перед початком війни кинув мирний доroвор в багаття, а договір візьми і прорости з попелу червоними каннами, чиї суцвіття з одного боку схожі на тріпочучі язики полум'я, а з іншого - на колихаючий за вітром папірус, залитий кров'ю.
За свідченням літературних джерел, канна була завезена в Європу з Антильських островів в 1570 році португальськими мореплавцями. До середини XIX століття цю декоративну рослину використовували як листяну , і тільки в 1889 році садівник Кроз в Ліоні вивів перші квіти, різновид яких була названа в честь ero дружини мадам Кроз. Пізніше з'явилися сорти: Вогняна птиця - з вогненно-червоними квітами і бронзово-червоними листками; Президент - з яскраво-червоними квітами і зеленим листям і безліч інших.
Батьківщиною канн вважають Центральну і Південну Америку, Вест-Індію, Мексику і Бразилію. Американське сімейство каннових включає лише один рід, що нараховує близько п'ятдесяти видів. Канна Бріттона зустрічається в Андах Болівії, на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря, а канна касатікоцвіткова була знайдена в Андах Перуанських на висоті двох тисяч семисот метрів.
Деякі види канн слідують за людиною, утворюючи непрохідні хащі на смітниках і звалищах, і прикладом тому є канна Лагунска. А канна індіанська і канна низька стали невигубними бур'янами на тропічних плантаціях.
У той же час окремі види з великими красивими квітами майже винищені; до них відносяться канна касатікоцвіткова з Перу і канна ліліецвіткова з Панами з білими запашними квітами.
Квітки канн великі, діаметром від чотирьох до восьми сантиметрів, жовті, помаранчеві, червоні, а білі тільки у ліліецвіткової канни і канни Бріттона. Квіти більшості канн розкриваються в п'ять-шість годин ранку, у канни провисла, що росте на південному сході США, - в дев'ятнадцять-двадцять годин.
Поширеною декоративною рослиною канна стала з 1856 року, коли вперше була викорощена для прикраси парків Парижа.
До Росії канни були завезені за Петра I. Центром селекції і вирощування їх став Нікітський ботанічний сад в Ялті, де знаходяться не тільки багаті колекції відомих видів і сортів, але вирощується чимало сортів і вітчизняної селекції.
Французький журнал «Мон жарден» повідомив, що в старовинній індійській кераміці археологами були виявлені насіння канни, вік яких дорівнював чотирьохсот сорока семи років, і при цьому насіння не втратили схожості (навіть не віриться !!!).
З красивого твердого насіння Kaнни роблять чотки, намиста. А її широкі півметрові листя ніби самою природою призначені для використання замість обгорткового паперу. На них, як на тарілках, подають до столу і страви і найчастіше овочеве блюдо - відварені бульби самої ж канни. Її кореневища і бадилля дуже поживні і в свіжому вигляді охоче поїдаються свинями, коровами, свійською птицею.
Канна їстівна – найдавніша харчова рослина Перу, яку в даний час вирощують у всій Південній Америці, на Антильських островах, в Індії, на Цейлоні, Яві, на Гавайських і інших островах Тихого океану і особливо на півночі Австралії.
Крім того, канни, виявляється, можуть бути і синоптиками. За шість-дев'ять годин до дощу у них на листках з'являються крапельки вологи.
Переклала на українську мову 18.07.19 8.17
Гарно! 
