Блукати вологим парком,
Виводити круг стежками.
Шукати сліди з азартом
Ведмедів стрибучих Гаммі
Чи ельфів в дубовім листі,
Чи днів учорашніх віхи.
Спіральні плести орбіти
Й вдавати, що в нормі стріха.
Вмивати алеї сіллю –
Солити, щоб збереглися
Натхненні любов’ю миті
В зеніті бажання жити.
Почати маршрут спочатку,
Та йти у ті самі хащі –
Прокляття, дарунок, фатум?
Все важче, щоразу важче
У ритмі ступати з серцем,
Що скаче у грудях-рамі,
Увись так нестримно рветься –
Ельфійських вогнів піснями
Освячено шлях блукальців,
Що згадок не гублять в мріях.
Дістатись їм світла вдасться
Віри, Любові, Надії –
Крізь терни до зірок.
Це асоціація якоїсь світлої безтурботності, радісної серцестрибучості...навіть мрійливої дитячості. Так, та сьогодні діти захоплюються іншими мультфільмами, де немає місця щирій простакуватій доброті...та це інша тема. Дякую за відгук!
! 
