Руки Господні - персні та стигми - в тісто солоне в'язнуть:
чиниться січень. Тліє сльоза на вилиці.
Втешуть для тебе хрест дерев'яний, світлоголосий в'язню,
ще заки місяць трісне, і в море виллється
точена тиша/товчене срібло, мов молоко із глека;
ще заки півні зречення тричі випіють.
Скажеш потому, світлоголосий, чи помирати легко...
Ближче до сходу січень спазмує викиднем,
сіється шквальним і мінометним, як з рукава чи торби.
І проростає цвяхом на тілі просфори.
Заки тамують кров'ю та оцтом спрагу твою, мій добрий,
змучений голос, ніби тесак, нагострюєш.
Ризи Марії - білені ружі - в рамі ікони в'януть.
Звістка недобра б'ється об хвилі радіо.
Тягнеться січень липко і довго, мов коляда різдвяна:
"Син народився/ Сина в полоні стратили".
2019
