Оминаєш її…
ніби рифи чужих берегів,
Хоч таки приручив
напівсловом, півхлібом, півсмутком…
Недостигле вино розіллється на білі сніги,
Цю поталу печаль вона в коси вплете тугим жмутком.
Оминаєш… а втім,
між проваллями дум віднайдеш,
У озерних краях упізнаєш її сині клени,
Синій смуток ночей…
тільки дощ тепер кольору беж.
На отих берегах не спинити печаль незбагненну.
Гарний вiрш, Олено. Дiйсно, трапляються у життi i дуже складнi неприемнi хвилини. Але i вiддаватися на поталу смутку, депресii тут зовсiм не варто. I у бежевому кольорi можна угледiти якийсь позитив, то просто треба пiд iншим кутом зору дивитися, в iншому ракурсi.
Тiльки от у вас у 5 рядку - якось слово "недостигле" - це бiльше до ягiд пiдходить, до винограду, з якого це вино виготовляють. А безпосередньо до вина - якось кажуть - "вино, яке недограло" або "вино, яке недобродило". Ну ось, погляньте, про цей процес якраз йде мова: http://alcoukrguru.ru/vina/542-shho-robiti-jakshho-vino-perestalo-grati.html
Може тодi вжити тут слово "недогравши", тобто, вино ще не встигло дограти:
Недогравши - вино розiллеться на бiлi снiги.