Пелюстки осені – яскраві листя клену,
Хтось обриває, щоб поворожити.
Вдивляюсь в візерунки їх різьблені,
Милуюсь і не можу надивитись.
На них напевно сонце малювало,
Або писало вірші, чи закляття.
Та листя того виявилось мало.
То заберу, та приколю до плаття.
Або нитками – золотом та сріблом
Я виш"ю осінь по подолу сукні
Нитки червоні ще мені потрібні.
І жовті,
А зелені хай відсутні.
Ми їх лишаєм з веснами та літом.
У осені яскравіша палітра.
У кожної пори свої є квіти -
Дивись, як осінь у дворі розквітла.
