Двері
Цвітуть садами навесні
в обіймах радості думки,
які з'являлись уві сні
тим теплим дотиком руки.
Мабуть торкаються душі
жадані щастя і любов,
які веселками дощі
красою ніжать знов і знов.
Коли ж я двері відчиняю,
то розумію, що дарма,
дарма усе це відчуваю,
мені взаємності нема.
Думки зіллються з почуттями
і в ніч розвіються, як дим,
як залюбився до безтями,
то знов залишуся самим.
Цвітуть в зимові вечори
ще не забуті ті думки,
і все дарують кольори,
теплом і ласкою руки.
І знов торкаються душі,
жадані щастя і любов,
то сірі почуття чужі,
знаходять за дверима схов.
Як часто двері відчиняю,
то розумію, не дарма
ті болі в серці відчуваю,
свого в чужому знов нема.
Думки злилися з почуттями
і сяють днями у мені,
яких любити до нестями
я буду, як святі пісні.
Loner 13.09.18
