Розкажи мені, вітре, ти блукаєш по світу,
Чому так ми живемо на найкращій землі?
Невже ми безталанні, чи не маємо хисту,
Чи не ті, може, руки в нас лежать на рулі?
Поспілкуйся з народом, подивися у очі,
Може в нас більш злодіїв, ніж самих роботяг?
Ми ж працюємо чесно і удень й серед ночі,
Чи можливо наш поїзд у багнюці застряг?
Ти порадь, може треба, нам кермо поміняти,
Чи тих вічних злодіїв, що живуть, де кермо
І яким, скажу чесно, на народ наплювати,
Вони нове готують для народу ярмо.
Піднімайся народе, встань з колін, надоїло!
Нашу землю багату треба нам берегти.
Серце прагне ще волі, душа рветься до діла,
Та проте замість щастя, маєм нові хрести.
