актори мучаться, безпорадно заламуючи руки:
сценарій з вітром до моря полетів.
ну, що за холера! ми ж навіть ще
не пройшли прослуховування!
імпровізуйте по ходу.
обирайте собі
то ту,
то он ту
лінію поведінки.
слова прочитаєте
в очах у політичних діячів,
що не ходять до церкви й не шанують своїх батьків.
так, хлопці. ну, драматургія вимагає,
щоб ви включилися в запекле і нестримне
конкурентне змагання за знищення всіх.
фани, фанатки, фанатики-лунатики
всі вже на стежці такої війни,
де мають втопити в крові кошторис нового фільму.
і лиш зірка рокенролу без всяких кошторисів знає,
що його слава – марна.
ви, мужі святої віри,
сповніться духом святим без міри.
нині сі кляніть та обіцяйте
вчити їх заради бога, а не. –
а не ще заради чогось там лівого.
бо, коли хороші леді гарно стелять,
бо хочуть собі виграти щось неслухняне,
галасливе та непосидюче,
погані леді роблять то просто так:
для забави й для того, щоб почуватися круто.
а я – я тут просто співаю далі: продовжую
якусь традицію співочого неписьменного мистецтва.
і я ніяк не причетний до вашої
орфографії, хореографії чи порнографії.
отже, ставте лиш ті запитання, що їм не належить
жодної відповіді. я вже слухаю.
але бог, я вже бачу, сміється собі в рукав.
ти, каже, когось гукав чи просто когось шукав?
він наливає собі – й випиває ще одну чашку чаю,
й прощає всіх нас, і мене; я його теж прощаю.
за твором: audition, jethro tull
