Переді мною ніжний вогник,
Такий тендітний, мов сама душа.
Такий маленький, але сильний воїн.
Солдат останній мого захисту від зла.
Єдине світло в цій сумній кімнаті,
Що повністю поринула в пітьму.
Та я тут не сама, безликі постаті завжди на варті,
Чекають доки я у цій пітьмі втону.
Вони дрімають по кутках
Такі спокійні й бездиханні,
Вони ті демони в жахливих снах.
Вони думки, що душу ранять.
Нехай вони в цю мить закуть
В тонкі кайдани, доброї душі,
Та все ж їх погляди прикуті,
Вони не дадуть мені втекти.
Вони чекають, доки згасне світло,
А з ним все добре, що було в мені.
Вже напоготові їхні ікла,
Довгі руки готові до різні.
