Не думав ти ніяк, „великий” Ленін,
Чим повернеться нам твоє вчення.
Рознічиїв ти годівницю землю.
І відплатила всім вона сповна.
Все меншає продуктів на прилавках.
У дефіциті масло, хліб, вино.
Знецінений селянський труд – удавка
Для трударя. І вимира село.
Рознічиїв ти фабрики, заводи.
І з року в рік все гіршає товар.
Нема господаря. Є „царствіє свободи”.
І ціниться не праця, а навар.
Ти розламав релігію прадавню,
І виріс бездуховний ниций бевзь.
Не вірить він ні в розум, ані в правду,
В людину, душу, Бога, гнів небес.
Ти розбудив страшну рушійну силу,
Що зветься „пролетаріїв диктат”.
І міліони загнано в могили,
Щоб підтвердити класовий розбрат.
Теорії свої творив у вірі,
Що ощасливиш бідаків усіх,
Піднімеш ввись затурканих і сірих.
І кинув чернь у братовбивчий гріх.
Чомусь повірив в сірості величність,
У мудрість пролетарського чуття.
Не врахував душі простої ницість.
Екперимент не має майбуття.
1991
- 69 –
