Пародія на вірш львівського поета Івана Гентоша «Осінній дощ»
ОРИГІНАЛ
Все блищить від вологи,
Дощ стікає по шибках…
Звуки бризок й химери
На віконному склі.
Ти прийдеш – обніму,
Розітру змерзлі ноги…
Сірий світ. Та на серці
Не осінньо мені.
ПАРОДІЯ
Дощ стікає по шибці.
Скло парою мурує.
Сірий смуток у серці
Виклав хмарну гору.
Ти прийдеш, скинеш капці.
В таз води наберу я,
Ноги вимию зимні,
А тоді розітру.
Тіло біле жадане
Стану цьомками ласо
Крити, скажеш: «Дай спокій,
В мене часу нема.
Маю випрати спіднє,
Пересмажити м’ясо.
І втече літо й осінь…
В серце ляже зима.
31.03.17
