Ой, не варто, не варто,
Йти у слід за снігами.
Поки осінь ще гріє
Нас теплом у душі.
Коли горнеш голівку
Свою сиву до мами,
Коли квітнуть щороку
На дворі спориші.
Ой, не варто, не варто,
Все міняти з часами.
Берегти треба в серці,
Що живе у душі.
І не варто ніколи
Забувати про маму,
Бо в житті нашій пам'ять –
Наш постійний рушій.
Ой, не варто, не варто,
Забувати про долю.
Пам’ятати потрібно,
Що життя – лише мить.
В серці мати молитву,
Воювати за волю,
Бути сином Вітчизни
І тоді будеш жить!
Пр: Поклоніться матусі,
Пам’ятайте до віку,
Все що в вашому серці,
Наче вогник горить.
Щоб зозулине ку-ку
Було вічне, без ліку.
Щоб хотілося завжди
І любити, і жить.
Сильно Віталію!!! Такий прекрасний і зворушливий витвір!!! Взяло за душу!!! Мама то святе, як і Батьківщина!!! Неможна забувати ніколи, потрібно завжди поспішати до батьків...
Прекрасна пісня. Ой, не варто, не варто,
Забувати про долю.
Пам’ятати потрібно,
Що життя – лише мить.
В серці мати молитву,
Воювати за волю,
Бути сином Вітчизни
І тоді будеш жить!
Такий прекрасний і зворушливий витвір!!! 
Взяло за душу!!! 
