Звучання наповнює простір.
Емоції переповняють душу...
І щастя ніби уже досить,
Але у серці немов пустка.
І сяйво пам'яті священне,
І наче світла в ньому досить,
Але гірка утрата душить,
Ось чому ллються скупі сльози.
І вже ніколи їх не змити
І серце більш не зачерствіє.
Коли звучання несе світло,
Його пітьма не оповиє.
