Місто насправді було реальним, місто було живим.
Із пилу і бруку, із плоті і крові, із спогадів і світлин.
А люди… Спочатку були тілами, відтак зодяглись в слова,
Щоменше – зважені, сповнені світла, щобільше - суцільна імла
Комусь вистачало повітря і літер, простору і хвилин,
А хтось будував химерні палаци з акустики порожнин
Люди живились із радіоточок, множили інфошуми,
Щодень системно потребували дози гучних новин
Сильних, безжальних, їдких і отруйних, виключно руйнівних
Їх споживали зранку й надвечір і потопали в них
В обмін своє віддавали сонце за разовий медіа-кайф,
За байти емоцій глибокопроникних, що швидко проте відпускають
А місто все ще було реальним, досі було живим,
Привиди духу мешкали в ньому - Інфозалежні ми
Дай мені руку, тримай і тримайся, спротив – єдиний шанс
Те, що сьогодні нас не здолає, завтра укріпить нас
