Я знав мольфара у Карпатах,
Що мудро все життя провів,
Якого слухалась комаха,
Сильнішим був серед волхвів.
Повідав він мені багато,
Про світ, природу та людей.
Бувала правда гіркувата,
Та світло йшло з його очей.
Людську показував породу,
Що вибір робить з двох шляхів.
Один - від матінки природи,
До іншого ж ведуть рабів.
Як пристрасті не осідлаєш
І розум не візьмеш в вузду,
Тоді життя чорту програєш,
Не будеш у своїм саду.
Бо перший шлях - то шлях людини,
Що в тілі своїм має дух;
Вторим шляхом ідуть тварини,
Тіла їх - пристрасний лантух.
Як можеш віддано кохати,
Так, щоб не бути у рабах,
Коли ти вмієш розважати
І мати серце у грудях,
Якщо ти маєш рівновагу
Приймать, як є, аж цілий світ,
Якщо сміливість та відвага
Не стишать розуму завіт,
Тоді вітаю - ти людина,
Яка ступає до богів.
На все тепер одна причина -
Ти повелитель королів.
Вінниця
22:05 06.05.2016
