через око проко-
лоти голкою ділянку
мозку, звідки часом
ненароком
щось тече
стічне, безмовне.
і без мов не
безумовне
з часом - наче
фабрикати,
барикади, коди,
Клоде,
Ґранд-канали щось
та й топить,
мить - затока,
і з-під ока
сіроока,
мутноводна
витікає із щурами
на поверхню,
доки... доки...
не затопить
парасолі з жінкою
на полі
крові,
кривополі
полонези
не зупиняться
в спокої.
через око проко-
лоти - лоботомний
я чи, Клоде,
закарбований
у миті,
сизим пензелем
умиті?
