«Ты заорал, когда родился
Теперь лежишь в гробу, молчишь».
(Эпиграф)
Несут покойничка неспешно.
Вдова рыдает безутешно.
Как будто не хотят прощаться,
Хотя сей миг всех тяготит.
Скорей бы водочкой нажраться,
От панихиды всех мутит.
Ну, наконец-то, опустили!
Землицы бросили друзья.
Вдову от гроба оттеснили,
Хоть лились слёзы в три ручья.
Вот лицемерно, взор потупив
Смахнув слезу, которой нет
К хвалебным одам мы приступим,
На холмик водрузив портрет.
А мысль одна: скорей бы, что ли?
Всех утомил сей балаган.
Нас ждёт прекрасное застолье,
Где все нажрутся в драбадан.
И будут снова лицемерно
Хвалить покойника безмерно.
И будет водка нарасхват,
Кутя с котлетой и салат.
Ну, вот, пора и расходиться.
Потом на третий день напиться
И на девятый, сороковый.
Мы строго выполним суровый
Обряд церковный, так велит.
Одно нас всех тут веселит,
Что мы ещё живём покуда
Себя не чувствуя Иудой,
Предавшего давно Христа
На нас ведь тоже нет креста.
И поминки, так не спроста
Не свадьба же, другой банкет
Ведь здесь обычно драки нет.
Май 2016г.
Правдиво написали-різні бувають проводи у останню путь!
Але вдова нічого навколо не бачить,не відчуває,окрім скорботи і тяжкого стресу,від якого за декілька років не відійти,не вилікувати.
В жизни всё бывает по разному. Это просто маленькая зарисовка с натуры. И вдовы бывают разными и похороны тоже. Живите долго и читайте хороших авторов, как Я, например.
понимаю Ваши чувства, Виктор. сам НЕНАВИЖУ все эти идиотские застолья, сколько отвратительных традиций в нашем народе и ведь что странно, чем противнее и глупее, тем жизнеспособней, неужто менталитет?
хорошо написали, легко читается, только, как по мне конец должен быть жестче, выразительней.
Виктор Кириллов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо за коммент. Всё верно Вы пишите. Очень много в нашей жизни ещё есть всякого ненужного.