Матінко люба, рано ти встала,
Он вже й сніданок з печі достала,
Відпрасувала штанці і спідничку,
Теплі до шубки дала рукавички,
Щоб не морозила пальців віхола,
Щоби добігли миттю до школи.
Матінко добра, втоми не чуєш -
Ми ще спимо, а ти вже працюєш,
Годиш дорослим, втішаєш маленьких,
Все забуваєш про себе, рідненька,
Дбати встигаєш весь час про родину,
Лише для себе не знайдеш годину.
Матінко мила, виросли діти
І розлетілись птахами по світу,
Сумно вечірнюю пору стрічаеш,
Хвіртку на вулицю не зачиняєш...
Бачиш, поштарка знайома кульгає,
Може й до тебе з листом завітає?
Дуже душевно... I сумно... А менi цей вiрш бiльше нагадав бабусю...Це вона так з трьома доньками без чоловiка, який загинув в останнiй день вiйни, няньчилась... А потiм i з онуками... Вiчна iй i всiм матусям память i слава!
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
С.А., тут собирательный образ. Вы правы. Мать - имя заслуженно ВСЕЛЕНСКОЕ. И почитания достойно всеми и везде.
А менi цей вiрш бiльше нагадав бабусю...Це вона так з трьома доньками без чоловiка, який загинув в останнiй день вiйни, няньчилась... А потiм i з онуками... Вiчна iй i всiм матусям память i слава! 
