Напевно я люблю вас.
Ще буде час.
І я віддам життя за вас.
Та нема вже нас...
Дратують людські сміхи.
Мій спокій-втіха.
Мій спокій тиша...
Стою на криші.
Дивлюся вниз я.
Стоїть сім'я моя.
Стоїте ви...
Дві октави ми.
Кричите ви з землі: "Живи!"
Та неочікувано почався дощ.
А я вдихаю ваших пахощ.
"Ви плачете? Заждіть! Що з вами?"
Ви біжите полями.
Я йду за вами...
Напевно, ви любите мене.
Ваше серце стомлене.
Ви віддасте життя своє.
Нажаль, нема мене.
Та я повернусь до вас.
Коли прийде час...
Напевно, я люблю вас...