Сум по батьківські обійме за плечі
шепне на вухо "не відпущу"
продовжить творити погані речі
не врятує мене й те що кричу.
Про допомогу. Про простий діалог.
Так не хочеться бути одному
і кожний вечір вести монолог
про те як важко самому.
Слова спасіння. Рука допомоги.
Ось що поставить мене на ноги
і змусить від нього* піти
в пошуках щастя.
Та як не сумувати
тоді, коли розумієш
що неможливо знайти
те що шукаєш.
Нього* - мається на увазі сум.