Батьки не вічні, як і ми!
Їх дикі болі наші болі,
Вони мовчать, коли самі,
Їм вдома нас уже доволі!
Батьки – дитинство, легкість в серці,
Опора, без якої ми – пусті,
Це виховання жити чесно,
Мої захоплено прослухані вірші…
Батьки – це вічний плин чекання,
Поки дитятко з жаром не засне,
Вернеться з школи чи змагання,
Додому з потяга прийде.
Батьки: «Поспить нехай ще!»;
«Вдягни колготки, говорю!»;
«Куди тобі вже їсти менше?»;
«Моя ти феська, я тебе люблю»…
27.08.2015
