Тепло душі розсипалося барвами.
Відчула, ніби тихий шепіт трав.
А день розцвів трояндами і мальвами,
А ще недавно вітер бушував..
Заграло слово ніжною веселкою.
У серці влаштувало дивосвіт.
І стала я не тонкою стеблинкою,
А квіткою, що зветься первоцвіт.
І десь далеко грім уже гуркоче.
А хмари вже рожевим розцвіли.
А серце ще хворіє і не хоче
Повірити, що це уже не сни.
По крихітці маленькій, по краплинці
Зберу в долоні всі твої слова.
І вдохом поселю у всі клітинки.
Такі від слів бувають ось дива.
Їх просто треба вміти розуміти.
Не кожен зможе ці сказать слова.
Вони в мовчанні можуть бути - квіти,
А можуть і мовчанкою вбивать...
ПРивіт, зникла на дачі безінтернетній, і геть загубилася у зіллі, дякую, що пам*ятаєш, при можливості забігаю, а вірші десь теж заплуталися, ніяк не відшукаю.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А таки так, все швидкоплинне в цьому житті, особливо тепер. А слово - це велика зброя і його треба вміти розуміти - як же правильно Ви висловлюєтесь...
Тепло души - особое состояние человека! Оно способно дарить радость окружающим...
Оно созвучно расцвету в природе.
Но женская душа нуждается и расцветает от тёплых нежных слов...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00