|
Тікають сни
Щоразу серед ночі,
І в цім Росії
Є біда й вина,
Її найбільший
На сьогодні злочин,
Що між братами
Бувшими війна.
Він із Росії,
Аж із-за Уралу,
Прибув,
Щоб заробити грошенят,
Бо вдома син –
Єдиний син… вмирає.
Мов грім, слова
Щоденно ці дзвенять.
Його коріння
В землях України,
Там навіть часом
Влітку гостював,
І під акорди,
Ніжні, солов’їні,
Уперше
Українку цілував.
Він знову тут,
Та з іншою метою:
Тепер Росії –
Доблесний солдат
Ішов на «укрів»,
Щоб Донбас відстоять,
Російськомовним
Більше прав надать.
Та у війни
Свої на все закони,
Її шляхи
Важкі і непрості.
Не зрозуміти
Правду всю такому,
Хто жив завжди
І чесно, й при хресті.
І ціль його,
Здається, благородна:
Урятувать
Прийшов своє дитя.
Для батька це –
Найвища нагорода,
Не пошкодує
Він свого життя.
Донбас гримів…
Там вибухи, мов грози,
Вогонь і дим
Змішалися, і кров…
І на воєнній,
Надскладній дорозі
Зустрів свою…
Найпершу ще любов.
Вона бійців
Як медик рятувала
Й сама потрапила
До ворога в полон,
Красою й простотою
Здивувала.
Згадав, як пив
Любов з її долонь.
Тепер зустрілись
Їхні знову очі,
Уже по різні
Боки барикад,
І почались
Безсонні довгі ночі:
Вона намітила
Будь що відціль тікать,
А він боявся
Втратить її знову,
Зізнатись іншим
Теж якось боявсь.
Одне його
Тепер безмежно тішить:
Вона тут є
І ворог, і своя…
Життя, ти справді
Дивне, загадкове,
Й душа людини
Завжди у труді.
Ніколи не кажи собі:
«Ніколи»,
Щоби не каятися
Богові тоді,
Коли постанеш
Сам на роздоріжжі:
І так – негоже,
І додому – зась,
Й ніхто уже
Тобі не допоможе,
Немов петля
На шиї затяглась.
Він вибрав шлях,
Не перший і не другий,
Хоч так манили
В прірву почуття.
Не міг над ними
Допустить наруги,
І на кону
Стояли знов… життя:
Його – одне,
І сина, теж одненьке,
І полонянки-жінки,
Що кохав,
Й для нього стала
Україна – ненька.
«Врятуй її,» –
Він Бога вже прохав.
Тепер він знав:
Його земля – Вкраїна.
Із діда-прадіда.
Проріс у ньому ген?!
Не хоче більше
Жити на колінах –
В Росії ж він
Напівабориген…
Війна завжди
Життя чиїсь ламає,
І землі кроїть
З долями людей,
Та лиш любов
У світі нас тримає
Й життя нове
Для кожного гряде.
30.03.2015.
Ганна Верес
ID:
579155
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 05.05.2015 20:44:43
© дата внесення змiн: 06.01.2016 21:39:47
автор: Ганна Верес (Демиденко)
Вкажіть причину вашої скарги
|
