Думки іноді нагадують птахів. Такі ж невловимі, швидкі, сумбурні, хаосні. В той же час в них є свій порядок, який вони не люблять. Коли думки розкладені по полицям, вони починають запилюватися, а людина, що їх думає - стає все нуднішою. Я з тих людей, хто не любить порядку в думках. Я люблю яскраві думки. Такі як весна. Та і навіщо він, коли ти забавляєшся своїм внутрішнім голосом, своїм монологом. А мені особливо весело, бо в мене два внутрішніх голоси. І навіть якщо я залишуся наодинці з думками Він буде казати, що пора взятися за розум і перечитати новини, а Вона буде просити мене ще раз прочитати Привида, Лоліту або подивитися на кошенят. Вони - частина мене і я щаслива, що я навіжена.
