"Спогади" Пам'ять перемотує життя у сценах, Спогади в комплекті йдуть на чай. Зайняті лиш у своїх проблемах, Час лиш щоб казати "вибачай". Перед сном все ж згадуєш найбільше, Спогади вриваються в твій сон. І гадаєш, що пройшло найгірше, Лиш безглуздо втрачений сезон. Є що дійсно хочеться забути, Спогади - це сіль в скрутний момент, Що на ранах, боляче відчути, Що застигли, мов міцний цемент. Тиснуть спогади. Почуття вбивають. Легше любити спогад ніж людину. Всю душу на минуле витрачають, Живши сьогодні лиш на половину... Ми чиїсь спогади, може трохи більше, Це є отрута важча ніж морфін. Гадали ми, що нам не буде гірше, Що ми не піддамося вітру змін. © Валерія Скубій
ID: 574970 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 16.04.2015 23:21:15 © дата внесення змiн: 16.04.2015 23:21:15 автор: Валерія Скубій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie