Нічний інтим душі
Коли сон вже не є відпочинком
А лиш фільмом із сумним кінцем
Кожна ніч довжиною у нитку
Обірвати її не вистачає сил
Не тому, що не можеш, а тому що не хочеш
І хоч як полин картина гірка
Однак надранок і вона ніби шматок цукру у чаї
Солодка, хоча знаєш, що все це брехня.
Втриматись від спокуси у вісні ще важче
Ніж у реальному житті
І стерти обличчя ластиком легше тільки на папері.
Яка вже ніч? - Втомилась рахувати їх
А в голові один і той сюжет
Ніби заклинив там у підсвідомості моїй.
Що робити? – Не знаю
І спитати у кого? – Так само – не знаю
Лише за кілька сотень кілометрів - я точно знаю
Живе причина моїх нічних жахіть
Але до болю таких п»янких.
Забути!
Все!
І прямо зараз!
Кричу на себе вже у який раз
Але не просто
Викинути те, що рідне вже не лише у снах...
