«Я не ворог тобі. Не дивися на мене спідлоба.
Я сьогодні прийшла, щоб тобі повернути печаль.
Не всміхайся фальшиво, я ж бачу, у тобі жалоба.
Як тобі відболіло вже! Щиро, мені тебе жаль.
Ти так ревно тікала від себе, байдуже, до кого.
Ти себе не обдуриш у внутрішній цій боротьбі.
Ти сама себе в кут заганяєш. Подумай, небого,
Що би ти не робила – я житиму вічно в тобі.
Я спинятиму серце твоє й відкриватиму очі,
І збиватиму ритміку дихання знову і знов.
Я в тобі не помру. І наступної спраглої ночі
Я до тебе прийду для таких от простих перемов.
Ти не зможеш мене задушити, ти в цьому безсила.
Я крильми затулятиму серце від твоїх вимог…».
Так повчально зі мною пів ночі Душа говорила,
А я сльози ковтала під тихий її монолог.
23.02.2015 р.
Монологий прекрасний, відчувається якась боротьба в собі! Я бачу, що тобі буває дуже не легко...але не потрібно сдаватись, можливо твої проблеми не такі серйозні, як здаються
Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
внутрішня боротьба в мені постійна) і деякі називають саме її життям) сдаватися навіть не думала) і дякую за підтримку і глибоке розуміння
