Не обіймай мене -
мені боляче.
Штовхни мене -
так буде краще.
Мовчи -
Я така беспомічна,
Тремчу
у твоїй брехні.
Це ти складав закони,
Суддя тепер німий.
Суддя твій, - я до болю,
Мовчки люблю твоє "не люблю".
А ти прийшов навіщо?
Обійняв мене за що?
Суддя твій - пан столичний,
А судиш ти на пекло вічне!
Пусти руки -
вони вже сині.
Пусти руки -
твоя біль єдина.
Не дивись -
боюсь очей.
Розсмійся
за мій сором ночей.
Прошу "пусти", але не йди!
Візьми світи, за них прости.
Живи поруч, та не зі мною,
Прямуй на Північ, ти ж не самотній.
Не ображай її - вона невинна,
що душа твоя безсильна
забуть минуле і колишніх
І з нею буть до літ старійших.
Ти не кохаєш неї,
А вона наївна - вірить.
Ти дихаєш мною,
А вона в тобі щаслива.
Вона тебе любить,
і я люблю.
Вона в тобі щаслива,
а я без розуму в сльозах живу.
Вона тебе любить,
і я люблю,
Та коли вона літає,
мене любов ламає...
Вона тебе любить,
і я люблю,
Та коли вона літає,
мене любов ламає...
13 вересня 2014 р.
