Як це не дико, та воюємо за мир.
Відборюємо те, що ніби маємо.
Тому , що крові тільки хоче той упир.
І ми із вами всі це добре знаємо.
Як це не дико та самі не визнаємо...
Самі шукаємо собі злочинну банду.
І за 100 гривень ви свій голос продаєте,
За 200 роздаєте пропаганду.
То як не дико, як тітушки депутати?
Як люди з розуму сходили на війні.
Але, я вірю ще тобі, солдате.
Я прошу тільки , не бреши ще й ти мені.
Я знаю, що ти вірний й гордий українець.
Я знаю, ти не здашся у ярмо.
Та прошу, не робіть із смерті кіно,
Не варте материнських сліз воно.
