Дзін-нь! Дзін-нь!
Вітання морозу!
Ехо кришталю
у ранок зове.
Сонячне здрастуй!
На нашім порозі
Промінь гукає:
“А хто тут живе?”
Виходимо – лунко,
прозорість колюча.
У погляді диво,
і світится даль.
Верби під нами
скляні і плакучі,
Сніжна ярами
виблискує даль.
Повторює ехо
захоплення звуки,
Несуться санчата
яром на став,
І аж під вербою
стрічаються руки,
Сонячні очі, гарячі вуста.
І все розділяється –
біле і синє,
А потім єднає
блакитне й червоне.
А промінь викрешує
з білої скрині
Новий передзвін
кришталевого грона.
