Наступного дня, після того, як лірика трохи минула, наполегливо цікавило питання: а чи буде щось далі? Адже говорив про гості (тобто про потенційне побачення). Було щось у цьому чеканні приємно-зворушливе і зовсім незнане.
Нарешті – подзвонив. Запрошував на тортик до себе. Поки сумнівалася і думала, що відповісти – зв'язок обірвався і…знову чекання.
«Погодитися піти додому? Відразу після знайомства? Що подумає про мене? Що буде далі? А якщо не піти? За ручку він точно довго не ходитиме – дорослий уже хлопчик…А що як не передзвоне взагалі і це і буде інтригуючим кінцем багатообіцяючого початку?» - роздуми і вагання зайняли кілька голин, наважилася на дзвінок. В зв’язку з цим теж був букет побоювань на кшталт: «а як не відповість? А що як скине? А що як не відповість і не перетелефонує?»
- У тебе уже з’явився зв'язок? – обережно запитала вона.
- Так. То що – в гості, на тортик?
- Давай ввечері зустрінемося і вже потім визначимося куди йтимемо.
Питання чи йти на тортик було актуальним ще й тоді, коли гуляли на дитячому майданчику поблизу його будинку, тортик був купленим, а Він – зворушливо-наполегливим.
Багато легкості, що манила було у його симпатичному личку, провокаційній поведінці й усмішці, що зводила з розуму… Поряд з цим здоровий глузд намагався вякоритися у землю й не дати відлетіти в небо щастя, поки не було точно відомо, що, по-перше, щастя справжнє і, по-друге, що воно для неї.
- Розкажи щось про себе, - перервала потік думок озвученим питанням.
- Я негідник, - відповів він, розбавивши контрастність фрази усмішкою.
- Ти одружений?
- А нада? – іще одна усмішка.
Відповіді аж ніяк не допомагали їй визначитися. А навпаки…
- Ти проведеш мене потім додому? – уже в неї абсурдним вийшло питання у відповідність його відповідям.
- Проведу, якщо ти не захочеш залишитися, - знову яскраво сказано, але вона уже визначилася.
Їли тортика, варто сказати, що її улюбленого – молодець, підготувався. Дивилися фільми. Демонстрував кондиціонер і зробив масаж… Під час останнього почувалася напружено.
Відкрите питання: лишатися чи йти до дому – потребувало відповіді. Тут було комфортно і спокійно. Почувалася в безпеці. «Але…» і їх було кілька.
Загримів грім, пустився дощ і здалося, що хтось вирішив замість неї…
Звучала приємна музика чи просто їй було дуже гарно. Коли Його руки огорнули Її стан, а ніжні губи м’яко торкнулися щоки.
П’янко накрило хвилею кохання.
