ПРО БАТЬКА
О, кобзарів мандрівна музо!
Сьогодні нам допомагай
Пройти далекими шляхами
У магаданський зимний край.
Де за гудінням комариним
Не чути співів солов'я
І де мій батько разом з зеком
Копа́є злато для Кремля...
Там у багнисту мерзлу землю
Ховають тисячі людей,
Які на волі послужились
Змаганню всіх родів ідей.
Горять вогнем непогасимим
В тайзі козацькії серця,
І мліють руки, мліють спини
Від тої праці без кінця.
О, Магадан - столиця світу,
Що на краю постав землі -
Ти серед вічної мерзлоти
Мені сіяєш по всі дні.
Робота тих, що шлях пробили,
Франкових тих каменярів, -
Мені ввижається вогненним
Шляхом, що куриться вгорі.
Усе горить вогнем тремтячим,
Усе живе, усе пливе.
Вогонь той кожен серцем бачить,
І шлях той в серці оживе.
Ось образ того, що з каміння
Величним видивом встає,
Його не змила смерті сила,
Він знову й знову повстає.
А там в холодному бараці
Серед знеможених хлоп'ят
Ходив мій батько й віру сіяв,
Що оживе той, хто розп'ят.
- Давайте, хлопці, назбираєм
Ми грошенят на цілий танк -
І екіпажем дружним будем
На фронті битись краще так!
Ніхто не хоче у болоті
За нице золото вмирать,
Вже краще на війні загинуть,
Ніж комарів тут годувать.
Тут ні дівчат, ні самогону,
Ні танців тут і ні пісень.
Роки минають в тяжких муках,
А серце рветься день у день
На Україну! Всі згодились,
І Гриць поїхав в Магадан,
І ті карбованці политі
В Фонд Перемоги передав.
...Я часто згадую про маму,
Її я знаю і люблю,
та батько все ж мене цікавить,
Бо ж він обрав долю мою...
І він шагнув у безвість перший
Туди, де "бути чи не буть",
І залишив він нам на згадку
Свій загадковий життє-путь.
Не маючи батьків - став батьком.
Без віри - віру породив.
Віідав себе він без останку -
У нас всю душу перелив.
