Там за невидимим туманом, високо над головами.
Зійде нотами зітхання, сонце рідної землі.
Там за невеликим гаєм, простір тишу визволяє,
Воїни чекають слави, хлібом не годуй.
За мелодією сонця світ ховає чорну тінь.
Та із золотим волоссям, в ніч за серцем не ходи.
Там за здійсненим бажанням, ходить тіло без мети.
Як за кадром, на папері, ролі втратили свій зміст.
Там за горизонтом швидко, загубили душі нас.
Тих приблизно рідних й близьких, раді бачити весь час.
Не ходи бо за плечима, правда не така як є.
Бо насправді та, що сильна, ззаду пішки не піде.
За тобою йдуть з прицілом, будемо ми одним і цілим.
Так на небі нам сказали, ти тримай слова.
