Фотоальбом візьму старий,
Дивлюся на світлини.
Гортаю наче спогад мрій,
То є життя картини.
Ось мамо з татом молоді,
Закохана й красива пара.
Наче лебідоньки на воді,
Пливуть в любові через хмари.
Ось первісток – моя сестра
По стежці робить перші кроки.
Дитинства посмішка добра,
рожевим цвітом сяють щоки.
Та мати вчитель у житті,
зібрала поруч учнів моноліт,
а батько у научному завзятті,
ідеї електроники втілює у світ.
А ось і я на маминих руках,
що ніжно так до себе пригортають.
А потім у червоних чобітках,
серед кущів кульбабки я збираю.
Перегортаю фото наче роки,
ось школа та каникул сміх.
На морі перші плавання уроки,
та взимку радує нас срібний сніг.
Мудрішаємо ми,батьки старіють,
Зростають діти, як птахи могуті.
Але завжди знов серце гріють
Відбитки часу фоторамкою закуті.
Гарні згадки, Ніно! В альбомі - все життя! 
