О,милий! Та невже пройшло'?.....відвикла...
і спати нормально ночами навчилась,
і біль заіржавлена майже десь зникла....
Невже я із цим нарешті змирилась?
Коханий,я довго без тебе страждала,
і щоб не робила - на думці був ТИ.
Вночі біля себе тебе уявляла,
босоніж тікаючи від темноти...
Рідненький,невже відпустив ти
мене в самостійну і власну дорогу?
і ,знаєш,ти дав ще надію СВОЄ віднайти,
вказавши на напрям від свого порогу
О,любий! Я довго терпіла,
я дні рахувала до цього моменту,
коли в мене знову відродяться крила
після твого болючого експерименту.
О,боги!? Невже відпустив він
із клітки назавжди поранену душу?
Тепер не потрібен мені анальгін,
Тепер...я щасливою зробитися мушу!
*****
...і цей час прийшов!...
Нарешті його дочекалась.
Якби ти,коханий,тоді не пішов,
без тебе ще більше б вночі задихалась.
....наш поїзд із рейок давно вже зійшов..
...і струни душі нараз обірвались....
Якби ти,коханий,тоді не пішов,
сьогодні б вони уже не з'єднались.
...застигла в артеріях нагусто кров...
Повір,я багато в житті настраждалась.
Якби ти,коханий,тоді не пішов,
душа б вже до смерті давно наближалась...
*****
P.S.
Що ж ..? Я щиро вдячна тобі за гіркий досвід,
за те,що дав багато в житті зрозуміти.
Якби не зруйнував тоді мій світ –
цю біль не вміла б я сьогодні пережити.
