Ти знаєш... а мама вважає мене сталевою.
не те що б я проти.
так легше обом нам, але
доводиться часто разом із своїми нервами
тікати світ за очі.
Щоб не побачила.
Зле..
Сьогодні я знову не плакала, тату.
трималася.
донька, як горішок - міцніша,
ніж міг бути син.
не те, що б причина.
щоб мною
ти й мама пишалися,
але я стараюсь.
щоразу -
з останніх сил.
я виросла різко.
два роки тому.
ну ти ж знаєш сам...
І, кажуть, дорослість, як шпильки, мені до лиця.
та стриманість ця мазохістська настільки ненависна,
настільки обридла, що...
Витерплю.
Я обіцяю.
Щоразу болючіша подорож власною пам'яттю -
усе, що найкраще - сплюндроване его і "Я".
ось тут - нетерплячість,
а там от - удавана зайнятість.
я ви.родок той,
що знавала не кожна сім'я.
...і сенс - розпинатись в надриві, мені не властивому?
до чого вони - ці слова зі смаком одкровень?
чи правда це?
чи показне?
чи казати - прости мені?
Та ні.
Без попси нехай.
Просто такий от день.
Крізь розуму холод волога наврядчи просочиться.
уже не зриваюсь прогулюючись між розп'ять.
І вже не тому що так треба -
тому що так хочеться...
...сьогодні тобі усього
було б п'ядесят п'ять.
