Це ще не все, ще не кінець двобою,
Між ким – вирішуй ти, напевне, сам,
Бо лиш війна моя поміж собою
Зриває плани і тобі, і нам.
Моя хвилино, я тебе тримаю,
А ти стікаєш, наче та вода,
Яка веде в безодню за собою,
Туди, де, навіть, не існує дна.
І, падати, виходить, можна вічно,
Злітати, підніматись і іти,
Тримати посмішку щоранку на обличчі,
Читати по-дорослому казки.
Це не кінець, ми буднем жити довго,
Так довго, скільки вписано у план,
І кроками відміряєм дорогу,
Яка відведена тобі, мені і нам…
ID:
500122
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.05.2014 11:09:53
© дата внесення змiн: 20.05.2014 11:09:53
автор: Lenchikk_n
Вкажіть причину вашої скарги
|
