А ми розтаяли в дощі,
Я не біжу, щоб десь сховатись.
Та й ти лишився тут зі мною.
Серед великого міста і суєти.
Ти заворожив мене собою,
Своїми очима, як небо чисте.
Своєю усмішкою як сонце світле.
І твої дотики як струм по тілу.
Здається ще хвилина і я зомлію.
Ці каплі чистого дощу,
Стікають по нас як по вікну.
А ми без пам’яті щасливі.
Ти поряд, ти зі мною.
Ти не біжиш у теплоту.
А ти стікаєш ,
Каплями великого дощу.
