Обійму твою беззахисну натуру. Та загляну в розум. Краплі не дешевого напою в ньому, Б'ються в кров як посуд. Зв'яжу руки й викину на острів, В полум'яну постіль. Й обійняти зможу тільки простір. Де є ти і розквіт.
ID: 455371 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 19.10.2013 17:08:10 © дата внесення змiн: 19.10.2013 17:08:10 автор: Максим Жембровський
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie