Холодна, ранкова роса
Остуджує серце туманом.
Прощальна осіння краса
Чогось вибирається рано.
Надходить щось нове, сумне.
А може, не зовсім веселе.
Та це не хвилює мене,
Скінчається пінистий келих.
Скінчається ще один рік
Життя, що так швидко пробігло.
Вже місяця виткнуся ріг,
Нового невиразне світло.
Новий, та це зовсім не я.
Ще справи якісь залишились.
Розбіглась велика сім’я,
Мов листя старе розлетілось.
Новий наближається рік,
Нові насуваються будні.
Іде по землі чоловік,
І щось таки буде.
